ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОШЕННЯ ДІТЕЙ ДО БАТЬКІВ У ХРИСТИЯНСЬКІЙ СІМ’Ї

Цілі:  вказати на особливості проблеми непорозуміння у спілкуванні дітей з батьками та розкрити причини конфліктів між ними; визначити основу біблійного відношення дітей до батьків, опираючися на Божу заповідь про шанобливе ставлення до батьків, допомогти зрозуміти суть і важливість слідуванню цій заповіді ; окреслити обов’язки та вимоги до дітей на основі місць зі Святого Письма;

вчити проявляти покору словам та авторитету батьків; підвести до розуміння необхідності на практиці застосовувати поради та приклади зі Слова Божого про правильні стосунки дітей з батьками, необхідності аналізувати дані місця та робити висновки на основі отриманих знань; виховувати бажання бути слухняними Богу та батькам, проявляючи таким чином свою любов та повагу; виховувати усвідомлення потреби будувати християнську модель сімейних відносин.

 

План лекції:

1. Бунт проти волі батьків та його основні причини.
2. Батьки і віра в Бога.
3. Погляд батьків на відносини їхньої дитини із особами протилежної статі.
4. Біблійні приклади та застереження для нас у Писанні.
5. Як залишитися вірною біблійним принципам?
6. Поради, як покращити відносини, спілкування з батьками.

Біблійна основа:

Вірші з Біблії: Пр. 13:1, 26:11, 27:11, 30:17; Пс. 51:17; Мт. 10: 37-38, 15:4; Еф. 6:1-3; Кол. 3:20; Вих. 20:12, 21:17; Лев. 19:3, 19:32; І Сам. 22:3; І Цар. 19:20; Повт. Зак. 27:16; І Кор. 15:33; Євр. 12:14.

Ключовий вірш: «Шануй свого батька та матір» – це перша заповідь з обітницею, – «щоб добре велося тобі, щоб ти був на землі довголітній!» (Ефес. 6: 2-3).

                     Хід лекції

1. Бунт проти волі батьків та його основні причини.

Юначий вік – це період переходу до зрілості. Підлітки усвідомлюють, що вони вже не діти, і прагнуть більшої свободи, але справитися з нею можуть лише тоді, коли її дають поступово, дозовано. Те, що хочуть молоді люди у цей період, вважаючи, що можуть з цим справитися, часто не співпадає з тим, що батьки хочуть (або вважають розсудливим) їм дати. Це може породити конфлікт, стан фрустрації (негативний психологічний стан, обумовлений неможливістю задоволення тих чи інших потреб), повстання проти батьківської влади і безперервної «війни». Напевно, найскладніше для підлітків у такий час усвідомити, що вони потребують допомогу.

Проблема у спілкуванні з батьками

-            Як там в школі?

-            Нормально.

-            Чим займаєшся?

-            А так, нічим.

-            З тобою все добре?

-            Ага.

-            Щось сталося?

-            А що?

-            Ти чуєш, що я говорю?

-            А яка різниця?

Мабуть, багато з нас самі неодноразово переживали щось подібне. Часто для підлітка стає дуже складно спілкуватися зі своїми батьками. Буває, що за весь день батьки обміняються з дитиною лише однією фразою, а моменти спілкування схожі на це: у батьків є цілі «склади» запитань, якими вони засипають своїх дітей, а підліток у відповідь бурчить, іноді скаже одне слово, схоже на «так» і «ні» одночасно, і при цьому дивиться кудись у стелю або на стіну, важко зітхаючи. Дуже рідко буває так, що підліток сяде з батьком і поговорить просто про справи, про життя чи, допомагаючи мамі приготувати вечерю, розповість, як вони здавали екзамен, або запитає, що мама думає стосовно одного хлопця з її класу. Не потрібно перебільшувати і говорити, що між дітьми у підлітковому віці і батьками спілкування як таке взагалі відсутнє. На жаль, справжнє, повноцінне спілкування – велика рідкість. І цьому є декілька причин.

       По-перше, діти вважають, що батьки і так знають їх як свої п’ять пальців на одній руці і п’ять на іншій. Вважають, що у спілкування зі старшими буде складно щось приховати, недоговорити або ж навіть спробувати обманути. Батьки досить добре знають поведінку, міміку, жести своїх дітей у різних ситуаціях, і підліткам часто це не подобається. Від підлітка можна почути, що він любить розмовляти зі своїми друзями, тому що вони його розуміють. Але, можливо, проблема у спілкуванні з батьками у таких дітей – не у відсутності розуміння, а в тому, що батьки досить добре їх розуміють?

       По-друге, підлітки не хочуть чути те, що їм не подобається. Іншими словами, «правда в очі колить». Вони люблять побурчати: наперед можна передбачити слово в слово, що зараз буде говорити мама стосовно того, що хтось не помив посуду чи не прийшов вчасно додому. І навіть якщо вона має рацію, все одно підліток не хоче цього чути.

Чому я бунтую?

Однією із характерних рис підліткового віку є бунт (із старофранцузької означає «вести війну проти когось чи чогось»), коли молода людина оголошує відкриту опозицію владі (батькам, вчителям) або традиціям. В основі бунту лежать головні принципи: «Я - проти», «Я так бажаю». Якими ж є СИМПТОМИ БУНТУ?

Симптоми бунту	Характерні висловлювання підлітків	Опис
Пихатість	«Я хочу те, що я хочу, тому що я важливий»	- незалежне життя (орієнтація на «я») - пошуки задоволення (тимчасові цінності)
Розрахунок	«Я піду на все, щоб отримати бажане»	- обманливість (брехня, афоризм, злодійство) - маніпуляція (застосування тактики вини щодо оточуючих)
Засудження	«Ти насправді зовсім про мене не турбуєшся»	- нарікання («Ти так погано до мене ставишся») - перекидання вини («Це все твоя вина»)
Безсердечність	«Мені все одно, кому це зашкодить»	- апатичність (до дорогих людей) - спротив
Презирливість	«Я ненавиджу тих, які з’являються на моєму шляху»	- відсутність поваги (нешанобливість, непокірність, грубість) - руйнування правил (аморальність, пияцтво, наркотики, гроші, ворожість)
Панування	«Я не віддам того, що маю»	- власність (завоювання влади через відчуття емоційної незахищеності) - ображання (усне, емоційне, фізичне)

Ось найпоширеніші ПРИЧИНИ, через які діти конфліктують з батьками:

1. Я вже доросла і сама все вирішую! Так ми можете залишитися наодинці з «купою» проблем. А може, ми ще не настільки дорослі? І слід хоча би запитати поради старших?

Марк Твен, відомий американський письменник-гуморист, подає нам яскравий опис того, як у молодого підлітка з роками змінюється думка про своїх батьків. «Десятилітній думає, що батьки дуже багато знають. Маючи 15 років, він упевнений, що знає вже так багато, як і його батьки. 20-літнім юнаком він переконаний, що вдвоє більше знає від своїх батьків. Досягнувши 30-ти років, йому інколи приходить думка, що в дечому він міг би порадитися зі своїми батьками. У сорок років він усвідомлює, що його батьки таки дещо більше знають від нього. Коли ж йому мине 50 років, тоді він знову починає радитися зі своїми батьками, а після 60-ти років, коли його батьків вже немає в живих, він думає, що вони були найрозумнішими людьми на світі».

2. Я не довіряю батькам, бо вони все зіпсують! Тоді кому ти довіряєш? Подрузі? Але ж вона найперша може тебе зрадити, чи то через заздрість, чи то через невідому тобі іншу причину. А батьки пожертвують навіть життям заради твого благополуччя.

3. Вони мені не довіряють! Тоді доведіть їм, що їх підозри безпідставні. А якщо це не так? Значить, ви заслужили, щоб вам не довіряли і потрібно швидше виправлятися.

У Старому Заповіті про бунт написано так: «Син мудрий приймає картання (настанови) від батька, а насмішник докору не слухає» (Притчі 13: 1). Бунтівна та неслухняна дитина, яка легковажно ставиться до батька і матері, після розгляду справи старійшинами, повинна була бути побита камінням. (Повт.Зак. 21:18). Протилежним бунту є покора (з лат. «слухати»), тобто підкорятися владі. Біблійне підкорення означає «покора власних прав чи бажань іншій людині з поваги до Бога або з поваги до становища тієї людини». Біблія вчить, щоб діти були слухняними батькам у всьому, бо це угодно Богові (Кол. 3:20), а у Притчах Соломона 1:8-9 навчає, що прислухатися до настанов батьків – це чинити мудро. Саме таке поводження очікує від нас Бог. Псалмоспівець говорить: «Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!». (Пс. 51:17) Іноді будуть виникати ситуації, в яких правота батьків буде піддаватися сумніву. Навіть з Ісусом відбувалися схожі речі (Мт. 12:46-50; Лк. 2:48-49). Однак, під час вирішення таких питань по відношенню до батьків необхідно проявляти повагу, любов і покору.

1. Батьки і віра в Бога. Віруючі діти – невіруючі батьки.

       Нещодавно в новинах прозвучало, що син подав на батьків до суду за те, що вони примушують його ходити на зібрання до церкви. Такий крок досить притаманний молодій людині. Ви вже не ходите за ручку туди, куди ведуть вас батьки, а ви самі намагаєтеся приймати рішення. Проте пам’ятайте, підлітковий вік – досить хороший час для того, щоб прийняти рішення відкрити своє серце для Ісуса і посвятити своє життя для Христа. Більшість людей, які прийняли Христа, зробили це, коли були підлітками. Прийняти Христа у своє серце – це не те ж саме, що прийняти водне хрещення, бо батьки або старші церкви сказали, що прийшов вже час для тебе або ж хтось з друзів здійснює цей акт. Прийняти Христа у своє серце – це визнати, що ми без Нього не зможемо позбутися гріха, поганих звичок у своєму житті і запросити Христа стати Господом (Паном) нашого життя. Старайтеся регулярно відвідувати молодіжні служіння, вечори, приймати участь у клубах, проводити час з лідерами або ж з молодими людьми, які вже є християнами. Не бійтеся задавати запитання, які вас хвилюють. Чим більше Ви хочете дізнатися про істину, тим більше ви її пізнаєте.

Іноді досить складно пожертвувати своїми друзями заради віри в Христа. Але використайте цю можливість здійснити «революцію» у своєму житті, змінити своє серце і почати своє життя з Христом. Він ніколи не підведе, так як обіцяв завжди бути поруч. Якщо ж ви вже зробили це рішення – розвивайте свої відносини з Богом, надійтеся на Нього особливо тоді, коли у вас не вистачає сил.

У відносинах віруючих дітей з невіруючими батьками може бути в одних гармонія і любов, в інших же – виклик, ряд перешкод, які батькам і дітям прийдеться подолати. Ось що говорить Ісус: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний... І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний» (Мт. 10:37-38).

Реальні відмінності між християнами і нехристиянами – не виправдання для дитини, яка не слухається батьків, відноситься до них без поваги і бунтує. Вони залишаються батьками, а ви їхньою дитиною. Навпаки, Біблія закликає всіх, включаючи віруючих дітей, «світити» там, де вони є, відображати образ Христа у своєму житті, бути прикладом істинного християнства. Тоді батьки всередині себе будуть дивуватися вам, поважати вас, і, можливо, навіть захочуть мати те, що ви маєте, навіть якщо вони не будуть проявляти цього. Можливо, ви не бачите хорошого прикладу від батьків або ж ви живете у неблагополучній сім’ї. Як же ж вам виконувати все те, що тут радиться? Найперше, вам необхідно пам’ятати, що Бог продовжує піклуватися про кожного, не зважаючи на те, що сім’я зруйнована. У таких випадках від вас вимагається ще більшої любові і поваги до батьків.

Ви відповідаєте перед Богом за те, як ви відноситеся до ваших батьків, а не за те, як вони відносяться до вас. Продовжуйте робити те, що очікує від вас Бог, незалежно від того, цінує це хтось чи ні. Пам’ятайте, Бог все одно любить вас, прощає і приймає вас, навіть якщо батьки не схвалюють вашого рішення стосовно прийняття Христа у своє серце та слідування за Ним.

1. Погляд батьків на відносини їхньої дитини із особами протилежної статі.

Як часто ви чуєте від батьків репліки, наприклад: «Він тобі не пара!», «Що може бути спільного у такої розумної дівчини з таким хлопцем?!», «Щоб я останній раз бачив вас разом!»? Погодьтеся, що вони є досить образливі. Чому ж наші батьки так категоричні у питанні нашого особистого життя?

Справа в тому, що ваші відносини з представниками протилежної статі є справжнім випробуванням для ваших відносин з батьками. Ви помічали, як вони змінюються, коли ви починаєте з кимось зустрічатися? Вони починають із більшою зацікавленістю запитувати вас про ваших друзів і бажають отримати повний звіт про ваші зустрічі. У вас складається враження, що ви живете у штабі ФБР. Все це неймовірно дратує, і ви починаєте віддалятися від ваших близьких. Але зрозумійте, вони ведуть себе так зовсім не тому, що бажають вам зла. Така поведінка батьків обумовлена їхньою любов’ю до вас і бажанням захистити від усього, що, як вони вважають, негативно відобразиться на вашому житті. Вони бояться, що не зможуть зберегти вас від душевної болі і емоційних страждань, що хтось розіб’є ваше серце або ви станете жертвою невдалого шлюбу. Тому намагайтеся спочатку заспокоїтися і не сприймати реакцію батьків, як покарання – все ж таки, їхній досвід набагато більший вашого. Їхня думка повинна відігравати не останню роль у вашому рішенні. Якщо ваші батьки мудрі і люблять вас, вони ніколи не порадять вам того, що зіпсує вам життя.

1. Біблійні приклади та застереження для нас у Писанні.

У Біблії описані випадки, на які варто звернути увагу сьогодні і брати з них приклад.

Про Йосипа читаємо у Старому Заповіті, що він, будучи в Єгипті піднесений до найвищої гідності після фараона, не цурався свого батька, звичайного пастуха, але з великою пошаною представив його фараонові. За дорученням фараона він поселив його і своїх братів на найкращій землі в Єгипті.

Давид, утікаючи від Саула, не забув про батьків: «І пішов Давид до Моавської Міцпи та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій і мати моя, і будуть з вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог» (І Сам. 22:3).

Соломон написав багато притч, частина з яких відноситься до стосунків між дітьми і батьками, не зважаючи на те, що його батьки, Давид і Вірсавія, розбили сім’ю, вчинили перелюб і повністю втратили контроль над вихованням своїх синів. Знаючи це все, він не просив для себе нічого легкого.

Пророк Єлисей також шанував свого батька. Перш ніж піти за пророком Іллею, він попросив його: «Нехай поцілую я батька свого та свою матір» (І Цар. 19:20).

Найбільшим прикладом для нас є Ісус Христос. Як Він шанував свою Матір? За її проханням Він робить чудо в Кані Галілейській, хоча час Його діяння ще не прийшов. При своїй смерті на хресті, терплячи страшні муки, не забуває про Свою матір та поручає її опіці Свого учня Івана (Ів. 19:25-27).

   Обіцяючи довголіття і успіх за пошану батьків, Писання водночас суворо застерігає про небезпеку зневажливого та легковажного ставлення до батька й матері:

«Проклятий той, хто легковажить свого батька й свою матір!» (Повт. Зак. 27:16);

«Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають круки поточні!» (Пр. 30:17);

«Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь!» (Лев. 19:32).

Пригадаймо біблійну історію про те, як праведний Ной, випивши вина, заснув роздягнений. Його син Хам, побачивши це, не захистив батька від приниження, натомість пішов і розказав про те, що трапилося, братам. Ті ж пішли й прикрили батька. За таку непошану Ной прокляв Хама і його нащадків.

Авесалом робить бунт проти свого батька царя Давида, бо хоче зайняти його престол. Однак бунт йому не вдався і за нього він заплатив власним життям (ІІ Сам. 18:9-17).

Подібна доля спіткала обох синів священика Ілія. Вони були ледачі, погано поводилися, зводили людей і ніяк не хотіли слухати частих повчань свого батька. Тому Бог видав їх на смерть - на Ізраїль напали филистимляни й у боротьбі загинули обидва сини Ілії (І Сам. 2-4).

 У всіх цих та інших історіях заплатою за непослух, бунт, неповагу є Божий суд та покарання. Покора, любов і повага ж гарантує нам Боже благословення, адже цього всі ми прагнемо у своєму житті.

В Едемському Саду сатані вдалося викликати міжособистісну напруженість між Творцем і Його творінням, Батьком і дітьми. Коли Адам і Єва, вкусивши заборонений плід, внаслідок чого були відчужені від Бога, вони дуже швидко вступили в конфлікт один з одним, почавши звинувачувати один одного. Тому, якщо ми втратили міжособистісні стосунки з Богом, з батьками, друзями чи оточуючими людьми і прагнемо їх налагодити, нам необхідно визнати свою неправоту і шукати шляхи відновлення цих стосунків.

Чому ж саме вчить мене Біблія? Біблія залишається незмінною, так само, як і Її вимоги. Бог, залишивши Своє Слово для людини, хоче, щоб вона його застосовувала у своєму житті. Отже, принципи, які дані дітям щодо їхнього відношення до своїх батьків, - це принципи, які відносяться до усіх дітей, незалежно від того, скільки їм років.

1)Діти, будьте слухняні!

«Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (Еф. 6:1); «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Кол. 3:20) Бути слухняним буквально означає «вислуховувати», уважно слухати та позитивно реагувати на почуте. Діти повинні підкорятися словам та авторитету батьків. Послух дітей батькам відображає послух їх Господу. Більше того, коли дивитися на текст у Посланні до колосян, Павло говорить, що послух дітей приємний для Господа.

Послух дітей батькам відображає їх послух Господу. Ми можемо багато говорити, співати про те, що ми любимо Бога, як ми Його любимо, віддаємо Йому хвалу і честь, намагаємося бути слухняними Йому і чинити Йому приємне, підемо всюди, куди б Він нас не повів, але у той самий час не слухатися, зневажати… своїх батьків. Такий же принцип записаний у І Ів. 4:20 по відношенню до ближнього.

Ще одне: якщо ви прагнете навчитися бути відповідальними, то без покори - це неможливо.

 Коли можна не слухати батьків? Одним із аргументів на користь непослуху є цитування дітьми тексту з Писання: «Не дратуйте мене». У більшості випадків підлітки навіть і не розуміють до кінця, що ж цей текст означає, лише використовують ці слова для того, щоб оправдати маніпуляцію, за допомогою якої вони хочуть досягнути свого. Дуже часто ми добре знаємо, що необхідно виконувати комусь іншому, у даному випадку, батькам, але не досліджуємо і не прагнемо виконувати те, що говорить Слово Боже до нас.

БІБЛІЯ ДОЗВОЛЯЄ НЕ СЛУХАТИ БАТЬКІВ ЛИШЕ У ТОМУ ВИПАДКУ, КОЛИ ЇХНІ ВИМОГИ СУПЕРЕЧАТЬ ХРИСТИЯНСЬКИМ ПРИНЦИПАМ. При цьому підліток повинен пам’ятати, що якщо він і не слухається у чомусь батьків – це не є привід для того, щоб відноситися до них без поваги і бунтувати.

2)    Шанувати батька та матір.

«Шануй свого батька та матір» – це перша заповідь з обітницею», (Еф. 6:2). Бо Бог заповів: «Шануй батька та матір» (Мт. 15:4). Шанувати – відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, поважання, виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати; ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу та піклування.

Повага – це не те ж саме, що і послух, це навіть не те ж саме, що і симпатія. Повага виходить з того, як ми розуміємо своїх батьків і відносимося до них, навіть якщо вони пригнічують нас своїми духовними і моральними засадами, навіть тоді, коли ми стаємо дорослими.

У цій заповіді також ми бачимо рівність у прояві поваги як до батька, так і до матері, так як вони обоє є важливими у вихованні своїх дітей. Дану рівність ми можемо спостерігати також, дивлячись на послідовність слів у реченні: «поважай батька і матір» (Вих. 20:12) і «боятися матері своєї і батька свого» (Лев. 19:3).

Пам’ятайте, це - Господній наказ, Його заповідь! Діти завжди повинні бути свідомі того, що шанування батьків - це не порада, не заохота, але заповідь - закон, даний Богом. Хто ж не шанує своїх батьків, той противиться волі Господній, ображає Бога і грішить, бо переступає Його заповідь. Думаю, що ніхто з нас не хоче бути противником Божим! Коли б сьогодні, насправді, ми шанували своїх батьків, ми б не мали будинків пристарілих, різних служб, які опікуються людьми похилого віку.

3)    Не злоріч своїх батьків.

«Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре» (Мт. 15:4); «І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий» (Вих. 21:17). Сьогодні діти використовують спеціальну лексику стосовно своїх батьків, тобто різні епітети, які замінюють слова «тато» і «мама». Відповідно так, як ми називаємо своїх батьків, так до них ми і ставимося. Так само, коли ми називаємо батьків «відсталими», «недалекими» - це також злоріччя на батьків. Так, можливо, сьогодні не всі батьки знають сучасні новітні технології, якими користуються їхні діти, але вони знають життя. Отже, Біблія в даному випадку дуже радикальна: хто робить таке, хай смертю помре. І це сказав сам Ісус Христос.

4)    Чини так, щоб батьки могли говорити.

«Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Пр. 27:11). Чи задавали ви собі коли-небудь запитання: «Чи моя поведінка дозволяє моїм батькам говорити, настановляти, докоряти іншим? Чи сьогодні, коли наші батьки починають щось говорити, їм одразу ж вказують на нашу поведінку, говорячи: «Подивися на своїх дітей»». Запитайте себе: чи моя поведінка не засмучує моїх батьків? Соломон звертається до свого сина і говорить: «Сину мій, потіш серце моє» (Пр. 26:11). Чи тішимо ми сьогодні серця наших батьків своїми вчинками, мовою, поведінкою, чи сьогодні серце батьків у тривозі, засмучене? Можливо, через своїх дітей батьки отримують багато докорів, не можуть виконувати певного служіння в церкві. Діти так само повинні подумати над тим, наскільки вони сприяють діяльності та служінню своїх батьків в суспільстві та в церкві. Отож, будьмо мудрими та потішаймо серця своїх батьків.

1. Як залишитися вірною біблійним принципам?

У сучасному українському суспільстві все більше і більше говорять про проблему взаємовідношення між батьками та дітьми. «Ми втрачаємо своїх дітей!» – це одне із гасел сьогодення. Зрозуміло, що ми живемо в період, коли втрачаються загальнолюдські та християнські цінності.

Як же ж застосовувати біблійні принципи на практиці у цьому жорстокому світі, де руйнуються родинні цінності і непопулярно виконувати Біблійні заповіді по відношенню до своїх батьків? Біблія не залишає нас без відповіді.

ü  Батьки є недосконалими, так само як і ми, діти. Навчімося прощати їх, проявляючи таким чином до них любов. Саме любов є фундаментом двох основних заповідей Ісуса Христа (Лк. 10:27).

ü  У другому посланні до Тимофія 3:1-5 Павло застерігає молодого служителя, даючи характеристику людей останнього часу: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді… батькам неслухняні…». Після опису апостол дає рекомендацію: «Відвертайся від таких». НЕ ПОТРІБНО МАТИ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ПОГАНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ І НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СВОЇХ БАТЬКІВ. Інколи ми можливо нічого не говоримо поганого про наших батьків, але присутність серед людей, які це роблять, робить і нас співучасником їхньої діяльності. Крім того, пам’ятаймо: «Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!» (І Кор. 15:33)

ü  БОГ ДАЄ ОБІТНИЦЮ тим, хто дотримується даних принципів: «Шануй свого батька та матір» -це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Еф. 6:2,3)
Бог через Свої обітниці заохочує нас до виконання даних заповідей. Дві речі, які ми з вами знаходимо в даній обітниці:

а) «Щоб добре велося тобі». Люди шукають і вірять в різні забобони, виконують різні ритуали, щоб їм добре велося. Бог каже, що добро буде для тієї дитини, яка буде дотримувати Божих правил по відношенню до своїх батьків.

б) «Будеш довголітнім». Ні я, ні хто інший не може пообіцяти більше років, ніж обіцяє Господь у Своєму Слові. «Сімдесят, а при силах вісімдесят», – як каже Мойсей. Але якими будуть ці дні? Чи будуть вони наповнені змістом? Коли ми дотримуємося Божих принципів по відношенню до наших батьків, кожен рік нашого життя стає наповнений змістом, радістю та добрими плодами.
Отже, якщо хочемо робити приємне для нашого Господа, починаймо практикувати у власному житті Божі принципи, які записані в Біблії по відношенню до наших батьків.

      

1. Поради, як покращити відносини, спілкування з батьками

       Ось декілька порад для підлітків, маленьких кроків для покращення відносин та спілкування з батьками:

ü  НАПИШИ ЗВИЧАЙНУ НЕВЕЛИКУ ЗАПИСКУ для мами або тата з якимись теплими словами.

ü  ПОСТАРАЙСЯ НЕ ВІДПОВІДАТИ НА ЇХНІ ЗАПИТАННЯ КОРОТКИМИ ФРАЗАМИ або бурчанням, але дай відповідь повним реченням. Наприклад, якщо мама запитує тебе, як там в школі сьогодні, ти відповідай те, що думаєш насправді: «Так ось, писали твір з літератури про Достоєвського. Дивуюся, що у мене вийшло написати це». Або запитай поради у батька, як краще зробити зачіску чи що на свято тобі одягнути; куди краще повісити плакат у своїй кімнаті: біля вікна чи, можливо, на стелю?

ü  ПОСТАРАЙСЯ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗНАХОДИТИ ЧАС ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ.

• Зараз час летить дуже швидко. Не встигаєш багато чого зробити. Прямо таки не встиг проснутися – як вже в школу запізнився. Але все ж таки хоча б декілька разів на тиждень, можливо, замість того, щоб прогулятися десь на вулиці з подругами чи просидіти в Контакті – поспілкуйся з батьками. Їм це буде приємно. І тобі також.
• Звичайно, міст «розуміння і любові» повинен будуватися з обох сторін. Бог говорить: «Старайтеся мати мир зі всіма…» (Євр. 12:14). Зроблю акцент на слово «старайтеся». Те, що підліток спробував цей крок, але нічого не вийшло, не означає, що знову пробувати не потрібно. Така проблема не вирішується відзразу ж. Тут необхідні терпіння і наполегливість. «Старайтеся»– означає робити ще раз і ще раз все старанніше, поки не вийде.
• З однієї сторони, здається, що відносини повинні налагоджуватися з обох сторін - 50/50. Але як щодо 100/0, тобто продовжувати любити і старатися зберігати мир, навіть тоді, коли тебе не розуміють? Любити любов’ю без умов, без «якщо»…

ü  ПОСТАРАЙСЯ ЗРОБИТИ ВДОМА ЩОСЬ БЕЗ НАГАДУВАНЬ, наприклад, прибрати в кімнаті або помити посуд після обіду.

ü  ЧАСТІШЕ ГОВОРИ РІДНИМ «ДЯКУЮ». Не сприймай турботу батьків як саме собою зрозуміле, як належне. Вони ж так багато роблять для тебе!

ü  КОЛИ БАТЬКИ ДАЮТЬ ТОБІ ДОГАНУ, ПОСТАРАЙСЯ НЕ ВИБУДОВУВАТИ НАВКОЛО СЕБЕ ЗАХИСНУ СТІНУ, так що танком не проб’єшся до тебе. Зрозумій, вони переживають, коли вже темно, а тебе все ще немає вдома. Краще вибачся за те, що зробив не так, попроси прощення. Пам’ятай, дисципліна необхідна для зрілості!

ü  МОЖНА НАПИСАТИ ЛИСТ (або декілька листів), у якому ти зможеш виразити свою любов і повагу до батьків, а потім з повагою описати свої турботи, засмучення і навіть пропозиції для вирішення проблем, які існують між тобою і батьками.

• У своєму листі до батьків син, який вже втратив все, що мав, зізнавався: «…Я все більше часу проводив зі своїми друзями на вулиці, де мене всі знали й розуміли. Там я дізнавався про багато речей, які мене хвилювали й про які я не наважувався говорити вдома. Якоїсь миті я зрозумів, що між мною й вами виникла величезна прірва, та ніхто не хотів перейти на інший бік. Я настільки віддалився від вас, що ми вже перестали бути родиною, чимось єдиним. Ви, звичайно ж, не помічали цього – покладали на мене великі сподівання, кажучи, що мені потрібна освіта, а потім – робота, сім'я, діти. Я кивав головою вам, але, коли я дивився на ваші стосунки один з одним, у мене зникало всіляке бажання мати сім'ю. Я ставав старшим, створював собі кумирів і йшов за ними. Я вже давно курив і любив розслаблятися з дівчатами під алкоголь і анашу. У ваших очах я був ще школярем, і ви думали, що знаєте про мене все. Утім, вдома я й був таким, але це була моя маска. У мене було безліч масок, і я вже сам заплутався, де я справжній, а де граю. Нескінченна самотність і непотрібність завдавали мені величезного болю, який мені потрібно було якось загасити. Одного разу мені запропонували спробувати героїн…»

ü  Скоріше всього, ти знаєш, що повинен поважати маму і тата, ПРИДУМАЙ СПОСОБИ ВИРАЗИТИ СВОЮ ПОВАГУ ДО НИХ.

ü  ПРИДУМАЙ, ЯК ТИ МОЖЕШ ДОВЕСТИ БАТЬКАМ, ЩО ТИ ДОСТОЙНИЙ ДОВІРИ.

Сім’я – це єдине ціле, члени сім’ї не вибирають один одного, їх об’єднав Бог. Він хоче, щоб ми приносили один одному радість (Пр. 17:6). Це не говорить про те, що у сім’ї буде все гладко. Але ПОВАГА, ЛЮБОВ і ПОКОРА – це прекрасне відношення, за допомогою яких долаються незгоди.

Бібліографія:

1. Грэйстон П., Шарп П., Тернер П. Родители. // Вы молоды лиш раз! – К: Молодежь для Христа Украина, 2001. – С.15-21.
2. Коллинз Г. Пособие по христианскому душепопечению. – СПб.: Мирт, 2003. – С.221-242, 305-327.
3. Молодежь для Христа. – 2005. - №4. – С. 39, 54-59.
4. Мак-Дауэлл Дж., Хостетлер Б. Консультирование молодежи. – СПб.: Библия для всех, 2006. – С. 164-185
5. Хант Дж. Ключи. Как помочь себе и другим в решении жизненных проблем. Т.1 / Пер. с англ. – М.: Ассоциация «Духовное возрождение» ЕХБ, 2004. - С. 71-79.
6. Хант Дж. Ключи. Как помочь себе и другим в решении жизненных проблем. Т.2 / Пер. с англ. – М.: Ассоциация «Духовное возрождение» ЕХБ, 2004. - С. 103-115.
7. Хант Дж. Ключи. Как помочь себе и другим в решении жизненных проблем. Т.3 / Пер. с англ. – М.: Ассоциация «Духовное возрождение» ЕХБ, 2004. - С. 213-231.
8. Добсон И.Джеймс. Родителям и молодёжи. Д.Добсон отвечает на ваши вопросы. – Москва: Центр общечеловеческих ценностей, 1991.